Використання категорій “повноцінне благо” і “неповноцінне благо” для відображення отримання позитивного і негативного господарського результату.

УДК 33.330.1
Благодєтєлєва-Вовк Світлана Леонідівна,
викладач кафедри фінансів Черкаського
інженерно-технологічного інституту
телефон: роб.(8-047) 428-121.

Аннотация. В работе рассмотрены аспекты получения позитивного и негативного результата в процесе функционирования финансово-экономической системы. Проведён теоретический анализ использования экономической категории “благо”, определены понятия “полноценное благо” и “неполноценное благо”, характеризующие получение позитивного и негативного результата хозяйствования. Разделение исследуемых сущностей проводится на основе использования критерия качества, который формируется и устанавливается в соответствии с существующими требованиями, выдвигаемыми обществом и отражающие уровень его потребностей и уровень возможностей удовлетворения этих потребностей, который воспроизводится в существующей системе экономических отношений. Ключевые слова: благо, позитивный результат, негативный результат, качество, полноценное благо, неполноценное благо.

Annotation. In work aspects of reception positive and negative of result during functioning of a finacial-economical system are considered. The theoretical analysis and use of a economic category “good” is conducted, concepts “high-grade good” and “defective good”, describing reception positive and negative of result of managing are determined. The division researched substance is carried out on the basis of use of criterion of quality, which is formed and established pursuant to the existing requirements, by put forward by company and reflecting level of its needs and level of opportunities of satisfaction of these needs, which is reproduced in a existing system of the economic relations. Key words: Good, positive result, negative result, quality, high-grade good, defective good.

 

Господарське життя, в глобальному аспекті, - це складний механізм взаємодії Природи і суспільства, який створений людською цивілізацією з метою забеспечення виживання і подальшого розвитку. В більш вузькому розумінні, господарське життя , господарська діяльність - це безперервно-діючий механізм досягнення певного рівня і якості життя, що являється традиційно встановленим або бажаним для людської спільноти. Утримання в постійному русі даного механізму передбачає наявність великої кількісті умов, при виконанні яких можливе отримання необхідного результату. Але в наслідок складністі фінансово-економічної системи, багатомірністі і різномасштабністі процесу її функціонування не завжди фактичний результат є очікуваним, тобто відповідним вимогам, що висуваються суспільством щодо здатності задовольнити ті , чи інші потреби. Дана проблема знаходить своє відображення в існуванні позитивного і негативного результату діяльності господарських агентів. На жаль, по багатьом причинам в економічній теорії відсутне комплексне дослідження даного питання. Автор роботи ставить собі за мету заповнити цю теоретичну прогалину і окреслити категорії, сформулювати поняття, які на гносеологічному рівні визначають відповідні економічні явища.

1.1. Благо.

Діяльність любого економічного суб’єкта характеризується отриманням результату. В економіці результат - це створення нових благ. Благо - це цінність, яка створюється і використовується для задоволення існуючих соціально-економічних потреб суспільства.

В даному контексті потреби розглядаються як:

1) сума потреб окремих членів суспільства та його інститутів, що організують певну фінансово-економічну систему;

2) потреби самої фінансово-економічної системи, які виходять (випливають, витікають) з необхідності її подальшого функціонування, відтворення та розвитку.

Створення нових благ відповідає кардинальним цілям суспільства по забезпеченню власної життєдіяльності та подальшого розвитку. Дані нові блага можуть споживатися власне виробником, задовольняючи його певні потреби, а також можуть обмінюватися або продаватися - бути товаром, задовольняючи потреби інших споживачів. Як вказував Карл Маркс: “...кожну корисну річ можна розглядати з двох точок зору: зі сторони якості та зі сторони кількості. Якісну сторону блага, його корисність характеризує споживна вартість. Суспільна міра кількісної сторони речей є вартість (4, 42). Споживна вартість і вартість - це, за К.Марксом, два фактори товару (4, 41). Ми не бачимо протиріччя в тому, щоб використовувати поняття споживної вартості і вартості для характеристики блага, оскільки благо є товаром у випадках його обміну або продажу іншим економічним суб’єктам (споживачам). Оскільки і виробники і споживачі благ є суб’єктами фінансово-економічної системи створеної суспільством, а самі блага задовольняють потреби даних суб’єктів, то, узагальнюючи, блага задовольняють потреби суспільства.

Необхідно відмітити, що процес створення нових благ та самі нові блага повинні відповідати певній системі вимог, що пред’являє суспільство до їх здатності задовольняти ті чи інші потреби. Дана відповідність знаходить своє відображення у категорії якості.

1.2. Якість.

В економічній літературі загальновикористовуваними є поняття якості продукції та якості праці. Велику кількість визначень категорії якості продукції можна звести до декількох:

  1. якість продукції - це сукупність якостей виробу, які обумовлюють його здатність задовольняти певні потреби (1, 10);

2) якість продукції - це сукупність якостей, які обумовлюють ступінь задоволення певних потреб у вигляді економічного результату у споживача з урахуванням суспільно-необхідних затрат (5, 14);

3) якість продукції - це сукупність якостей та міра корисності продукції, яка обумовлює її здатність більш повно задовольняти суспільні і особисті потреби (6, 560).

Термін “якість праці” окреслюється як суспільна значимість, ступінь складності (кваліфікація), відповідальності ,напруженості (інтенсивності) праці (6, 560).

Слід відмітити, що поняття якості продукції оцінює споживні характеристики матеріальних цінностей. Але велика кількість благ перебуває у нематеріальному або потенційному стані - можливості розвитку чи занепаду, асиметричність інформації, інші. В наслідок цього поле використання даного терміну розширюється. Тому з’являється необхідність у визначенні та застосуванні терміну “якість блага”.

Якість блага - це міра задоволення або здатності задовольняти певні потреби.

Новостворені блага повинні мати якість, яка відповідає певному критерію, котрий формується і встановлюється на основі існуючих вимог, що висуваються суспільством і відображають рівень його потреб та рівень здатності задоволення цих потреб, який відтворюється у існуючій системі економічних відносин. Практично оцінка якості конкретного блага та формування системи стандартів якості у відповідності до критерію якості проводиться з використанням апарату науки кваліметрії (Азгальдов, Субетто), а також комплексної системи управління якістю (КСУЯ), функціонально-вартісного аналізу та інших розроблених методів і методик.

Зараз на Україні відбувається процес переорієнтації системи виробництва на новий якісно-вищий рівень світових стандартів. Цей процес тривалий та складний, але його результатом повинно стати утворення високоефективної конкурентоздатної фінансово-економічної системи нашої країни.

Окремо потрібно відзначити, що для деяких благ стандарти якості яких не були розроблені потрібно додатково провести дослідження і встановлення таких стандартів.

1.3. Повноцінні і неповноцінні блага.Позитивні та негативні результати. Позитивна та негативна результативність.

У відповідності чи у невідповідності певному критерію якості блага можна поділити на повноцінні та неповноцінні.

Повноцінне благо - це існуюча реально і потенційно економічна сутність, яка є наслідком і джерелом функціонування та розвитку господарських суб’єктів суспільства, що утворюють єдину фінансово-економічну систему. Повноцінне блага відповідають певному критерію якості, який висувається суспільством відносно рівня задоволення власних потреб.

Неповноцінне благо - це існуюча реально і потенційно економічна сутність, якість якої не задовольняє вимогам і потребам розвитку та функціонуванню господарських суб’єктів суспільства, які утворюють єдину фінансово-економічну систему.

Створення нових повноцінних благ - це позитивний результат діяльності суб’єктів господарювання. Отримання неповноцінних благ є негативним результатом господарювання господарювання економічних суб’єктів. Ступінь затратності отримання позитивного результату характеризується позитивною результативністю. Негативна результативність відображає ступінь затратності одержання негативного результату.

Введення і використання термінів “повноцінне благо” та “неповноцінне благо”, які призначені для характеристики рівня якості новостворюваних благ вважаємо доцільним та логічним. Оскільки традиційно в економічній науці вживається поняття цінність, яке відображає існування реального корисного блага. Похідними від “цінності” є прикметники “повноцінний” та “неповноцінний”, що як поняття повинні відображати по відношенню до новоствореного блага його якісну ознаку - здатність задовольняти певні потреби на рівні встановлених вимог.

Повноцінний - ознака корисного блага, яке в повній мірі виконує свої функції, тобто задовольняє потреби на рівні встановлених вимог.

Неповноцінний - ознака блага, що не в повній мірі відповідає встановленим вимогам, щодо задоволення ним певних потреб.

Так само введення та застосування термінів “позитивний результат” та “негативний результат”, що відповідають встановленим у даному параграфі поняттям є необхідним і доцільним і не протирічить існуючим економічним поняттям та категоріям.

1.4. Повноцінне благо.

В економічній літературі одним з головних напрямів є дослідження повноцінних благ, позитивного результату та результативності. Достатньо навести роботи відомих економістів Абалкіна Л.І., Воркуєва Б.Л., Гальчинського А.С., Ігумнова Ю.С.,Лученко К.Ф., Каца І.Я., Палія В.Ф., Осипова Ю.М., Оптнера С.Л., котрі вивчали саме природу , особливості утворення і функціонування повноцінних благ, отримання позитивного результату та визначення позитивної результативності, хоча дані терміни і не використовували (тим не менш це не змінює суті досліджуваних явищ). Повноцінними благами слід вважати такі блага , які використовуються суспільством та господарським суб’єктом, що їх створив для задоволення власних потреб відновлення процесів життєдіяльності та подальшого розвитку.

На рівні існування окремого повноцінного блага (як вказувалося в § 1.1) два фактори відображають якісну та кількісну його сторону - це споживна вартість та вартість.

Споживна вартість повноцінного блага характеризується здатністю задовольняти певні потреби на рівні, що відповідає критерію якості. Цей критерій встановлюється суспільством як міра максимальних можливостей по виробництву, розподілу, обміну та споживанню благ власними інститутами та їх суб’єктами. Критерій якості є основою для формування системи стандартів якості, що контролюють відповідність новостворених благ прийнятим еталонам.

Вартість як суспільна міра кількісної сторони корисних речей в реальній економіці існує у вигляді ціни. Ціна - це грошовий вираз вартості певного блага. Ціна складається з :

1) затрат повноцінних благ, необхідних для виробництва та продажу речі,

2) додаткової вартості, яка відображає результат утворення абсолютно нового блага.

Таким чином, повноцінне благо створюється в наслідок трансформації інших самостійних повноцінних благ, які фактично є затратами в процесі виробництва, тоді як додаткова вартість відображає результат формування абсолютно нового блага. В новоствореному повноцінному благові затрати та додаткова вартість не є самостійними відокремленими повноцінними благами, а лише частинами вартості, які характеризують кількісні особливості формування нового блага.

Отже, повноцінне благо характеризується:

1) високою споживною вартістю, якість якої контролюється системою стандартів, що базується на відповідності критерію якості, встановлюваного суспільством по відношенню до результатів діяльності фінансово-економічної системи та її суб’єктів;

  1. вартістю, що складається з затрат повноцінних благ необхідних для створення даного блага та додаткової вартості, яка відображає результат формування абсолютно нового блага.

До повноцінних благ відносяться ресурси, товари, послуги, які мають високу споживну вартість, собівартість і прибуток як блага, що сприяють процесу якісного функціонування виробництва, потенційні можливості - можливості розвитку.

1.5. Неповноцінне благо.

У першому наближенні розглянемо фундаментальне поняття, яке відображає явища та результати незадовільної, неефективної діяльності господарських суб’єктів, - неповноцінне благо. Неповноцінне благо, як вказувалося в § 1.3, - це існуючі реально і потенційно економічна сутність, якість якої не задовольняє вимогам і потребам функціонування і розвитку господарських суб’єктів, що утворюють єдину фінансово-економічну систему суспільства.

Аналогічно до повноцінного блага, два фактори (див. § 1.4 ) визначають якісну та кількісну сторону неповноцінного блага - споживна вартість і вартість.

На відміну від повноцінного блага, споживна вартість неповноцінного характеризується нездатністю, або здатністю не в повній мірі задовольняти певні потреби на рівні, що відповідає критерію якості, встановлюваного суспільством по відношенню до результатів діяльності фінансово-економічної системи та її суб’єктів. Точніше, якість неповноцінного блага є нижчою ніж якість подібного блага, прийнятого як еталон для порівняння. Якість нижча за еталонну - це ознака неповноцінного блага, тобто низька якість блага робить його неповноцінним. При низькій якості певне благо автоматично відноситься до групи неповноцінних благ.

Закономірно, що низька якість блага є причиною, яка визначає його низьку споживну вартість, бо здатність задовольняти певну потребу залежить саме від комплексу характеристик (якостей) предмету та їх якісного рівня.Іншими словами, якість неповноцінного блага визначає його низьку споживну вартість. Таким чином, неповноцінне благо характеризується низькою споживною вартістю.

Вартість неповноцінного блага має таку саму структуру як і вартість повноцінного блага (див. § 1.4). Вона складається з :

1) затрат інших благ, які в процесі виробництва трансформуються в конкретне неповноцінне благо;

2) додаткової вартості, яка відображає результат утворення абсолютно нового блага.

Головна відмінність між вартістю повноцінного і неповноцінного блага полягає у якості затрат та додаткової вартості, що входить до їх складу. Коли мова йде про вартість неповноцінних благ, необхідно наголосити, що вона формується на основі затрат неповноцінних благ, тих благ, які за якихось причин втратили якість і перенесли власну якісну ознаку на нове благо, але їх кількісні ознаки залишилися незмінними і ввійшли до складу кількісної характеристики нового неповноцінного блага - вартості. Те саме стосується додаткової вартості неповноцінного блага, яка є відображенням створення та існування нового дійсно неповноцінного блага.

В новоствореному неповноцінному благові затрати та додаткова вартість не є самостійними, відокремленими неповноцінними благами, а лише частинами вартості, які характеризують кількісні особливості формування неповноцінного блага.

Неповноцінні блага - це ресурси, товари, послуги, які мають низьку споживну вартість, а також неповноцінні затрати, негативні фінансові результати, можливості занепаду. В окрему групу неповноцінних благ необхідно виділити різного роду втрати - втрати ресурсів, втрати прибутку, недоотримання прибутку , та інші.

Категорію неповноцінних благ не можна розглядати у відриві від категорії економічної ефективності. Саме введення поняття неповноцінного блага повинне по-новому характеризувати ефективність, висвітлювати ту сторону її існування, яку можна оцінити за допомогою показників негативного результату та негативної результативності. Ці показники призначені відображати незадовільність, негармонійність функціонування фінансово-економічної системи та її суб’єктів. Необхідність застосування показників негативного результату та результативності обумовлена сучасним високим рівнем вимог, що висувається суспільством до ефективності діяльності створюваної ним господарської системи. Оскільки саме зараз вкрай загострилися проблеми існування техногенної цивілізації та її взаємодії з природою, потрібне створення такої фінансово-економічної системи, функціонування якої задовольняло б встановлюваним вимогам. При цьому актуальним є формування системи показників економічної ефективності. Це дозволить в повній мірі відображати, оцінювати і координувати реальні процеси, що відбуваються в народному господарстві. А розширення системи показників ефективності за рахунок введення понять негативного результату та результативності дозволило б визначати величину та ступінь затратності отримання неповноцінних благ.

Бібліографічний список.

 

Азгальдов Г.Г. Спочивна вартість та її вимірювання./на рос. мові/.-M.: Економіка, 1971.-167 c.

 

Бадалов Л.М. Економічні проблеми підвищення якості продукції. . /на рос. мові/. - М.: Економіка, 1982. - 192 с.

 

Беленький П.Е. Планово-економічне регулювання якості. /на рос. мові/.- К.: Наукова думка, 1985. - 99с.

 

Маркс К. Капітал.Критика політичної економії.В 3-х т. Пер.Степанова - Скворцова І.І. /на рос. Мові/.- М.: “Політична література”, 1955.

 

Покловський Р.Ю., Клияненко Б.Т., Мухопадов В.К. та ін. Якість продукції та ефективність виробництва: вимірювання, аналіз, резерви. -К.: Наукова думка, 1993.

 

Радянський енциклопедичний словник./Під ред. А.М.Прохорова. 2-ге вир./на рос. мові/.-M.: Совєтская енциклопедія, 1982.- 1600 c.


Статья в формате Word 97