Розв'язання протиріччя в положенні К.Маркса відносно
двох факторів товару.


к.е.н. Благодєтєлєва-Вовк С.Л.,
Черкаський інженерно-технологічний інститут

Один з найвидатніших вчених, який розглядав проблему двох факторів товару був Карл Маркс. Його авторитет по даному питанню є незаперечним, а деякі положення були розвинуті автором представленої статті і стали підгрунтям для нової концепції "ефективність через якість" [2, 152-156].
К.Маркс так висловлювався з приводу питання взаємозв'язку між двома факторами товару в кінці 1 параграфу, першої глави "Товар", розділу першого "Товар і гроші", першої книги "Процес виробництва капіталу":
"...річ не може бути вартістю, якщо вона не є предметом споживання. Якщо вона некорисна, то і затрачена на неї праця некорисна, не рахується за працю і тому не утворює ніякої вартості." [1,47]

Аналізуючи наведене твердження по частинам можна зробити наступні зауваження:
1. З першого речення, "…річ не може бути вартістю, якщо вона не є предметом споживання логічно заключити:
а) що існують речі, які не можуть бути предметом споживання;
б) якщо річ не є предметом споживання, то вона не може бути вартістю.
Залишається з'ясувати чи може річ не бути предметом споживання.
Сам К.Маркс на початку цього-таки параграфу при визначенні фундаментального поняття споживної вартості вказує, що кожна річ "товарне тіло саме є споживною вартістю" і "Споживна вартість реалізується лише в процесі споживання " [1,42] Тобто, якщо всі речі є споживними вартостями, і як споживні вартості вони реалізуються лише в процесі споживання, а предмети споживання є об'єктами процесу споживання, то всі речі являються предметами споживання. Отже, К.Маркс заперечує логіці власної побудови, коли стверджує, що річ не може бути предметом споживання. З даного протиріччя випливає помилковість висновку - якщо річ не є предметом споживання, то вона не може бути вартістю.
2. Друге речення висловлювання "якщо вона (річ) некорисна, то і затрачена на неї праця некорисна, не рахується за працю і тому не утворює ніякої вартості" можна умовно розбити на три частини:
а) річ некорисна;
б) затрачена не неї праця не корисна, не рахується за працю ;
в) така праця не утворює ніякої вартості.
В першій частині речення йде мова про некорисність речі в зв'язку з тим, що вона не може бути спожитою. Ми з'ясували, що речі завжди є предметом споживання, але це ще означає того, що вони можуть бути спожитими. Здатність блага використовуватися в процесі споживання визначається рівнем закладеної в неї споживної вартості. В залежності від рівня закладеної споживної вартості річ може мати високу або низьку споживну вартість. Висока споживна вартість визначає її здатність задовольняти потреби на рівні, який повинен відповідати критерію якості, котрий відображає рівень встановлюваних суспільством вимог, щодо задоволення власних потреб. Цей рівень вимог орієнтований на максимально-можливий результат функціонування фінансово-економічної системи .[4 ; 3-14]
Низька споживна вартість блага характеризується нездатністю, або здатністю не в повній мірі задовольняти певні потреби на рівні, який відповідає критерію якості . Ми з'ясували, що річ є некорисною і не може споживатися у випадках, коли її споживна вартість не відповідає критерію якості, тобто має низьку споживну вартість.
В другій частині речення йдеться про те, що затрачена на некорисну річ праця є некорисною. Але чи можна поділяти працю на корисну чи некорисну в залежності від якості отриманого результату - утворення споживних вартостей? Якщо припустити, що це дійсно так, то якість результату (споживна вартість блага) визначає якість праці, тобто наслідок у ретроспективі характеризує причину свого утворення. За законами діалектики вірно і навпаки, коли якість причини визначає якість отриманого результату. У нашому випадку якість праці повинна визначати якість речі (звичайно, при умові, що ми діємо в межах трудової теорії вартості). Дійсно, праця - благо, ресурс, який має певну якість, що відповідає встановленим стандартам (рівню кваліфікації, продуктивності і т.ін.). У разі невідповідності конкретної праці встановленому критерію якості, така праця набирає ознак неякісного (неповноцінного) блага, тобто стає некорисною. Закономірно, що все створене некорисною працею буде мати низьку незадовільну якість, тобто автоматично перетворюється на некорисні речі - неповноцінні блага. Ми наголошуємо, що саме якість праці є першопричиною створення некорисних речей. І вже тільки потім, у ретроспективі, як вираження причинно-наслідкового взаємозв'язку, отримані неповноцінні блага свідчать про неякісність закладеної в них праці. Отже, К.Маркс стверджуючи, що затрачена на некорисну річ праця є некорисною мав на увазі існування зворотного зв'язку між причиною - якістю праці та наслідком - якістю речі. Про це слід не забувати.
В останній, третій, частині досліджуваного речення мова йдеться про те, що некорисна праця не утворює ніякої вартості. Оскільки К.Маркс був одним з творців трудової теорії вартості, то головною ознакою в його концепції, яка визначає вартість речі є праця "...вартість товару, визначається кількістю праці, котра затрачена в продовж його виробництва" [1 ; 45]. Попереднє розмежування праці на корисну і некорисну на підставі відповідності критерію якості і одержання в наслідок її втілення корисних (повноцінних) та некорисних (неповноцінних) речей, що мають високу та низьку споживну вартість, не дозволяє однозначно судити про неможливість створення вартості некорисною працею. Скоріше для всіх випадків створення нових речей (корисних чи некорисних) діє загальне правило: "...благо має вартість тому що в ньому уречевлена матеріалізована абстрактна людська праця" [1; 45].

Вартість, на нашу думку, утворюється завжди, за яких би умов благо не було б вироблене, тому що вартість характеризує тільки кількісну сторону блага, тобто є кількісною характеристикою, яка відображає лише кількість праці (як в трудовій теорії вартості), або кількість ресурсів, затрачених на виготовлення певного блага (як трактується в сучасній теорії вартості "4-х факторів", що грунтується на теориї Ж.Б.Сея)[3 ; 39].
При оцінці кількісної сторони явища, його якісна сторона не береться до уваги, оскільки кількість і якість - це різні за своїм змістом і особливостями застосування категорії, що пояснюють кожна по-своєму суть речей. В економіці для дослідження взаємозв'зку споживної вартості та вартості вчені не мають права оцінювати їх одну через іншу, кількість через якість, або навпаки. Це методологічна помилка, тому що за змістом категорії споживної вартості і вартості різні, застосовуються для різних цілей, хоча дані поняття виражають дві сторони єдності - блага. Використаємо цей висновок для детального розгляду твердження про те. що некорисна праця не утворює ніякої вартості:
а) праця як благо має дві сторони - якісну і кількісну. В конкретному випадку її якісна сторона характеризується низькою споживною вартістю, можемо сказати, що праця є некорисною. Кількісна її сторона визначається кількістю вже затраченого робочого часу;
б) в процесі виробництва:
- якість праці передається новоствореному благу, тобто нове благо отримує і має ту саму якість, що і затрачений на нього ресурс. В даному випадку, некорисна праця приводить до утворення нової некорисної речі (блага);
- кількість затраченої на виготовлення блага робочого часу визначає кількість праці, це і утворює вартість блага. В конкретній ситуації певна кількість некорисної праці утворює певну величину вартості некорисного блага.

Отже, необхідно підкреслити, що вартість створюється завжди, не залежно від якості ресурсів, які приймають участь у процесі виробництва. Вартість є кількісною ознакою любого, чи повноцінного (корисного), чи неповноцінного (некорисного) блага, що відображає лише кількісні особливості його формування.

Логічним заключенням проведеного аналізу твердження К.Маркса "...річ не може бути вартістю, якщо вона не є предметом споживання. Якщо вона некорисна, то і затрачена на неї праця некорисна, не рахується за працю і тому не утворює ніякої вартості"[1, 47] буде його трансформація, яка не протирічить головним положенням та фундаментальним поняттям дослідженим К.Марксом.
Дана квінтесенція прийме вигляд:
річ є вартістю, навіть якщо вона не може бути спожитою. Якщо вона некорисна, то і затрачена на неї праця є некорисною, але оскільки в ній відображається кількість реально затраченого робочого часу на виробництво речі, тому вона утворює вартість.
Окрім викладеного вище, потрібно зауважити, що:
- автор даної роботи логічно розглядає і витлумачую, творчо продовжує доробок К.Маркса;
- талант К.Маркса полягає у всеохопленні явищ та процесів економічного життя, у простоті і доступності викладення сутності складної природи функціонування фінансово-економічної системи, а також у творенні необмежених можливостей, якими є його здогадки, деякі ідеї для продовження грунтовного вивчення та відображення сучасних тенденцій в економіці;
- на сучасному етапі розвитку науки економісти повинні знову повернутися до геніального спадку К.Маркса, по-новому оцінити його творчість з огляду на їх актуальність.

Перелік літературних джерел.

1. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии.В 3-х т.// Пер.Степанова -Скворцова И.И.- М.: "Политическая литература", 1955.
2. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Коротка характеристика концепції економічної ефективності, в якій враховується отримання негативного результату господарської діяльності.//Сб.трудов Первой междунар.научн.-практ.конф. "Проблемы становления рыночной экономики". - Ч.ІІ. - Севастополь: Изд-во СевГТУ, 1998.- С.152-156.
3. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Використання категорій повноцінне і неповноцінне благо для відображення отримання позитивного і негативного господарських результатів.-//Експрес-новини:наука, техніка, виробництво. - 1997. - №19-20. - С.38-40.
4. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Характеристика економічних категорій "повноцінне благо" і "неповноцінне благо", призначених для відображення отримання позитивного і негативного результату господарської діяльності промислових підприємств.//"Економіка промисловості": Збірник наукових праць/ За ред. д.ек.н. А.М.Турила.-Черкаси: ЧІТІ,1998.- С.3-14.