УДК 658.155

Мобілізація резервів зростання економічної ефективності як сутність явища економічного зростання.

Благодєтєлєва-Вовк Світлана Леонідівна,
викладач кафедри фінансів Черкаського
інженерно-технологічного інституту
телефон: роб.(8-047) 428-121.

 

Одна з головних проблем сучасної економіки полягає в існуванні різниці між потенційно-можливим та реальним рівнем отримання результату. Необхідно наголосити, що дана різниця виникає в наслідок недостатньо ефективного функціонування господарської системи. Це, в свою чергу, проявляється у загальній величині втрат ресурсів, недоотриманні певної частки продукту, невикористаних можливостей розвитку, негативних зовнішніх ефектах. Оцінити на теоритичному рівні можливості розв’язання окресленої проблеми допомогають поняття і показники економічної науки - крива виробничих можливостей, потенційний і реальний валовий національний (внутрішній) продукт. Вони являються категоріями, на яких грунтується теорія економічного зростання.

Науковий інтерес викликає залежність економічного зростання від категорій економічної ефективності, реального і потенційного ВНП. Існує тісний взаємозв’язок між обсягом отримання реального ВНП і рівнем економічної ефективності, який склався за даних умов функціонування фінансово-економічної системи. Обсяг реально виробленого продукту по своїй суті являється результатом діяльності господарської системи, а порівняння цього результату з обсягом затрат на його виробництво і обсягом збитків, отриманих в процесі створення оцінюється на підставі застосування показників економічної ефективності. Такий рівень ефективності, який відповідає реальному виробленому ВНП будемо називати реальним, або базовим. Оскільки отримання потенційного ВНП відбувається за умови повного використання наявних ресурсів на межі виробничих можливостей, коли створюється максимальна кількість продукту найвищої якості, то і відповідний йому рівень ефективності повинен бути максимально-можливим.

При існуючій залежності економічне зростання відбувається на основі динамічної зміни обсягу отримуваного ВНП і зміни рівня економічної ефективності, а точніше, досягнення максимального рівня виробництва продукту і економічної ефективності в певний момент означає реалізацію можливостей в реальний результат - створення реального ВНП, обсяг якого відповідає попередньо сформованому потенційному ВНП. Складні економічні процеси, що відбуваються в період такої зміни діють на економіку в цілому і приводять до зсуву кривої її виробничих можливостей на новий якісний рівень.

Але відкритим залишається питання за рахунок чого здійснюється зсув кривої виробничих можливостей на новий рівень, дія якого механізму приводить до досягнення нової позиції економіки. Відповідь на поставлене запитання проста. Економічне зростання господарської системи відбувається за рахунок резервів зростання економічної ефективності в наслідок дії розробленого і застосовуваного механізму їх мобілізації в процесі діяльності фінансово-економічної системи. Якщо скористатися методом абстрагування і представити показники економічної системи у вигляді умовних позначеннь, то відкриється сутність явища економічного зростання. При порівнянні реальних і потенційних (максимально-можливих) параметрів господарської системи маємо:

1) потенційний ВНП (ПВНП) дорівнює максимально-можливому ВНП (МВНП) і є сумою реального ВНП (РВНП) і величини невикористаних можливостей (ВНМ):

ПВНП = МВНП = РВНП + ВНМ (1),

2) потенційний (максимально-можливий) рівень економічної ефективності (МЕЕ) дорівнює сумі реального рівня економічної ефективності (РЕЕ) і величини використаних резервів (ВВР):

МЕЕ=РЕЕ + ВВР (2),

інакше - величина використаних резервів дорівнює різниці між максимально-можливим і реальним рівнем економічної ефективності,

ВВР=МЕЕ – РЕЕ (3),

звідки величину використаних резервів можна представити як приріст реального рівня ефективності:

ВВР= D РЕЕ (4).

3) величина невикористаних можливостей являється величиною існуючих резервів зростання економічної ефективності і фактично дорівнює величині використаних резервів. Різниця в назвах цих резервів полягає в формі їх існування. При розгляді категорій потенційного ВНП формою прояву природи резервів являються невикористані можливості, тоді як для категорії економічної ефективності такою формою буде величина використаних резервів. Важливим для розуміння наведеного твердження є традиційний підхід, що сформувався при дослідженні категорій ВНП і ефективності. Так потенційна форма існування ВНП передбачає потенційну форму відображення резервів - у вигляді невикористаних можливостей. На противагу їй ефективність як поняття, котре призначене виражати аспект закінченості в діяльності господарської системи повинно мати відповідні закінчені характеристики. Для резервів зростання економічної ефективності такою формою закінченості буде використання, і тому ми визначаємо їх як використані резерви.

Тему існування і реалізації резервів в економічному житті потрібно вважати однією з ключових, оскільки резерви є джерелом розвитку фінансово-економічної системи.



Статья в формате Word 97